Интернет-аптека

+38(0482) 37-66-41

+38(094) 927-63-69

Товаров : 0 шт

На сумму : 0 грн

Эпирубицин-медак р-р д/ин. 2мг/мл фл. 10мл №1

Эпирубицин-медак р-р д/ин. 2мг/мл фл. 10мл №1
Код товара 9309
Производитель Медак, Германия
Лек. группа: Лекарственные средства
Цена: Н.д.
Уточнить цену
Инструкция и описание Эпирубицин-медак р-р д/ин. 2мг/мл фл. 10мл №1:
Инструкция по применению Эпирубицин (Epirubicin) Загальна характеристика: міжнародна та хімічна назви: epirubicin; (8S,10S)-10-(3-аміно-2,3,6-тридеокси-a-Л-арабіно-гексопіраносилокси)-8-гліколойл-7,8,9,10-терагідро-6,8,11-тригідрокси-I-метокси-нафтацен-5,12-діон гідрохлорид; основні фізико-хімічні властивості: помаранчево-червона ліофілізована маса; склад: 1 флакон містить епірубіцину 10 мг; допоміжні речовини: метилпарабен, лактоза. Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій. Фармакотерапевтична група. Протипухлинні антибіотики та споріднені препарати. Код АТС L01D В03. Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Епірубіцин є активним проти широкого спектра пухлин. Епірубіцин здатний зв’язуватись із ДНК, швидко проникати у клітини, локалізуватись у ядрі та уповільнювати синтез і мітоз нуклеїнової кислоти. Фармакокінетика. У пацієнтів з нормальною печінковою та нирковою функцією рівень епірубіцину у плазмі після 1-ї та 5-ї ін’єкції 75-90 мг/м² після зниження з дуже швидкою фазою та повільною кінцевою фазою із середнім напівперіодом життя близько 40 годин. Епірубіцин виводиться головним чином із жовчю, високий кліренс плазми (0.9 лхв) говорить про те, що це повільне виведення спричинено широким розповсюдженням у тканині. Препарат не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр.  Показания к применению. Епірубіцин ефективний проти широкого спектра неопластичних захворювань, включаючи карциному молочної залози, пухлинні лімфоми, саркому м’яких тканин, шлункову, карциноми підшлункової залози, а також сигмоподібної та прямої кишок, карциному голови та шиї, карциному легенів, карциному яєчника та лейкемію.   Способ применения и дозы. При монотерапії Епірубіцином рекомендована доза для дорослих – 60-90 мгм² поверхні тіла, препарат повинен вводитися внутрішньовенно протягом 3-5 хвилин. Залежно від гематомедулярного статусу пацієнта дозу необхідно повторити через 21 день. Загальна курсова доза не повинна перевищувати 1000 мгм². Менші дози (60-75 мгм²) рекомендовані для пацієнтів, у яких функція кісткового мозку порушена попередньою хіміотерапією чи радіотерапією. Загальна доза на цикл може бути розділена протягом 2-3 наступних днів. Коли препарат застосовується у комбінації з іншими протипухлинними препаратами, дози повинні бути відповідно знижені. Оскільки головний шлях виведення епірубіцину – гепатобіліарна система, доза повинна бути знижена для пацієнтів з порушеною функцією печінки для того, щоб уникнути збільшення загальної токсичності. Порушення печінки середньго ступеня (білірубін: 1.4-3 мг100 мл або ретенція ВSP 9-15%) вимагає 50% зниження дози, тимчасом як тяжке порушення (білірубін > 3 мг100 мл або ретенція BSP 15%) потребує зниження дози до 75%. Порушення функції нирок середнього ступеня не потребує зниження дози у зв’язку з обмеженою кількістю епірубіцину, яка виводиться цим шляхом. ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНУ Епірубіцин необхідно розчинити у стерильній воді для ін’єкцій, як зазначено у таблиці: Ліофілізований сухий порошок, мг Кількість розчинника, мл Кінцева концентрація, мгмл 10 50 5 25 2 2 Після додавання стерильної води струсити флакон до повного розчинення препарату. Отриманий розчин є стабільним протягом 24 годин при кімнатній температурі та протягом 48 годин при зберіганні у холодильнику (4-10 0С), розчин треба зберігати в темному місці. Рекомендується, щоб персонал, який працює з цим препаратом, використовував захисні рукавички. При випадковому контакті зі шкірою чи при потраплянні препарату в очі необхідно негайно очі промити водою, а шкіру - водою з милом. Побічна дія. Крім мієлосупресії та кардіотоксичності можуть спостерігатися такі побічні ефекти: 1) мукозит може виникнути через 5-10 днів від початку лікування, часто спричиняє стоматит із зонами болісних ерозій, здебільшого біля язика та на під’язиковій слизовій оболонці; 2) шлунково-кишкові порушення, наприклад нудота, блювання та діарея; 3) гіперпірексія; 4) лейкопенія, тромбоцитопенія, крововиливи, анемія; 5) висипка на шкірі; 6) токсична дія на міокард, некроз шкіри при випадковій екстравазації. Протипоказання. Епірубіцин протипоказаний хворим з мієлосупресію, спричинену попереднім лікуванням іншими протипухлинними препаратами чи радіотерапією, та пацієнтам, які вже лікувалися, застосовуючи максимальну накопичену дозу інших антрациклинів, таких як доксорубіцин або даунорубіцин. Препарат є протипоказаним пацієнтам з наявною або із серцевою недостатністю в анамнезі. Підвищена чутливість до гідробензоату є також протипоказанням. Епірубіцин не є активним при пероральному застосуванні, не повинен вводитися внутрішньомязово чи інтратаракальним шляхом. Передозування. Курсова доза не повинна перевищувати 1000 мгм² у зв’язку з тератогенною і канцерогенною дією. При разовому введенні лікарського засобу у великій дозі можливо виникнення дегенерації міокарда протягом 24 годин і виражене пригнічення кісткового мозку протягом 10-14 днів. Показано проведення підтримуючої терапії, пацієнта поміщають у стерильний бокс і роблять переливання крові. Особливості застосування. Протягом першого циклу лікування Епірубіцином пацієнти повинні постійно знаходитися під наглядом лікаря. Слід регулярно контролювати кількість білих та червоних клітин крові та тромбоцитів. Лейкопенія є тимчасовою при нормальному режимі дозування, досягаючи максимому між 10-м і 14-м днем, повертаючись до нормального значення на 21-й день. До початку лікування та, якщо можливо, протягом лікування повинна котролюватися функція печінки (SGOT, SGPT, білірубін, BSP, лужна фосфатаза). Експериментальні дані та результати недовготривалих досліджень у людей показали, що епірубіцин є менш кардіотоксичним, ніж його структурний аналог - доксорубіцин. При проведенні порівняльного дослідження, було виявлено що відношення накопичених доз, які призводять до пригнічення серцевої функції 2:1. Крім того, у пацієнтів, які раніше не лікувалися доксорубіцином, ушкодження серця спостерігалося тільки після перевищення накопиченої дози 1000 мгм². Однак серцева функція повинна контролюватися протягом лікування, для того щоб мінімізувати ризик появи порушення функції серця, описаного для інших антрациклинів. Таке порушення серця виникає навіть через декілька тижнів після припинення лікування. При досягненні максимальної накопиченої дози епірубіцину лікування кардіотоксичними препаратами повинно проводитися дуже обережно. Рекомендується зробити ЕКГ до та після кожного циклу лікування. Зміни ЕКГ, наприклад вирівнювання чи інверсія зубця Т, зниження S-T сегмента чи поява аритмії, тимчасової та оборотної, повинні розглядатися як симптоми для припинення лікування. Кардіоміопатія, спричинена антрациклінами, а саме доксорубіцином, асоціюється із зниженням комплексу QRS, подовженням систолічного інтервалу (PEP/LVET) і зменшенням фракції викиду. Контроль за серцевою функцією у пацієнтів, які отримують Епірубіцин, є дуже важливим. Дотепер немає інформації, чи має епірубіцин побічний ефект на фертильність людини, чи спричиняє тератогенні чи інші шкідливі ефекти на плід. Експериментальні дані говорять про те, що епірубіцин може знизити коефіцієнт життя плоду. Його застосування під час вагітності не рекомендується. Крововилив епірубіцину з вени протягом ін’єкції може спричинити пошкодження тканини, навіть призвести до некрозу. Як і більшість інших протипухлинних імуносупресантів, епірубіцин при відповідних експериментальних умовах має мутагенні властивості та є канцерогенним. Епірубіцин може забарвлювати сечу у червоний кольор протягом 1-2 днів після застосування. Склероз вени може виникнути в результаті введення повторних ін’єкцій у ту ж саму малу вену. Взаємодія з іншими лікарським засобами. Епірубіцин не повинен перемішуватися з гепарином через його хімічну несумісність, яка може призвести до преципітації. Епірубіцин може застосовуватись у комбінації з іншими протипухлинними препаратами, але не рекомендується, щоб він змішувався з цими препаратами в одному шприці. Умови та термін зберігання. Зберігати у холодному (2 – 8 °С), сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2,5 роки.