Невиграмон (nevigramon(r)) капс. 500мг №56

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосуванняпрепарату НЕВІГРАМОН (NEVIGRAMON(R)) Загальна характеристика: міжнародна і хімічна назви: Nalidixic acid - 1-етил-7-метил-4-оксо-1,4-дигидро-1,8-нафтиридин-3-карбоновакислота; основні фізико-хімічні властивості: непрозорі тверді желатинові капсули зкорпусом і кришкою жовтого кольору; склад: 1 таблетка містить 500 мг налідіксової кислоти; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний водний, стеариновакислота, хіноліновий жовтий, сансет жовтий, титану діоксид, желатин. Форма випуску. Капсули. Фармакологічна група. Уроантисетики та протимікробні засоби. Похідніхінолінів. Код АТС J01MB02. Фармакотерапевтичні властивості. Фармакодинаміка. Налідіксова кислота має виражену антибактеріальнуактивність щодо грамнегативних бактерій, включаючи Proteus mirabilis, P.morganii, P. vulgaris, P. rettgeri, Escherichia coli, Enterobacter(Aerobacter), Klebsiella. Штами Pseudomonas звичайно стійкі до дії препарату. Налідіксова кислота діє шляхом селективного пригнічення бактеріальногосинтезу ДНК. Налідіксова кислота виявляє бактерицидну дію при будь-якому рНсечі. У низьких концентраціях налідіксова кислота впливає тільки напроліферуючі мікроорганізми шляхом пригнічення реплікації ДНК. При триваломувпливі вона інгібує також бактеріальний синтез РНК та білка. Мінімальнапригнічувана концентрація (МПК) налідіксової кислоти становить 5–75 мкг/мл. Увищих концентраціях бактерицидна дія налідіксової кислоти здійснюється шляхомдезинтеграції молекул ДНК. Фармакокінетика. Налідіксова кислота швидко всмоктується зішлунково-кишкового тракту, частково метаболізується в печінці та швидковиводиться нирками. Незмінена налідіксова кислота визначається в сечі разом з її активнимметаболітом, гідрокси-налідіксовою кислотою, яка має таку ж антибактеріальнуактивність, як і налідіксова кислота. Гідрокси-налідіксова кислота становить30% біологічно активного препарату в крові та 85% – у сечі. Максимальний рівеньактивного препарату в сироватці в середньому становить 20–50 мкг/мл через 2години після прийому натще 1 г налідіксової кислоти здоровими особами. Період напіввиведення становить 6–7 годин. Близько 93% налідіксовоїкислоти та 63% гідрокси-налідіксової кислоти зв’язуються з білками плазми. Максимальний рівень активного препарату в сечі після прийомуоднократної дози 1 г становить у середньому близько 150–250 мкг/мл.Підлуговування сечі збільшує концентрацію незміненого препарату в сечі.Приблизно 4% налідіксової кислоти виводиться з калом. Налідіксова кислота проникає через плаценту, невеликі кількостіз’являються в материнському молоці. Показання для застосування. Лікування інфекцій сечовивідних шляхів,спричинених грамнегативними мікроорганізмами, чуттєвими до налідіксовоїкислоти. Лікування бактеріальної дизентерії. Спосіб застосування та дози. Невіграмон рекомендується приймати натще,переважно за годину до їжі. Дорослі. Середня доза становить 4 г (по 2 капсули 4рази на добу) не менше 7 днів. Якщо застосування препарату необхіднопродовжити, доза може бути знижена до 1 капсули 4 рази на добу. Діти старше 12 років (масою понад 40 кг).Рекомендована добова доза становить 50 мг/кг маси тіла (4 рази по 1 капсулі). Хворі з нирковою недостатністю. Хворим із кліренсомкреатиніну 20 мл/хв і нижче дозу зменшують на половину (див. “Особливостізастосування”). Побічна дія. З боку центральної нервової системи можуть спостерігатися сонливість,головний біль, запаморочення. У поодиноких випадках – токсичний психоз,короткочасні конвульсії. Конвульсії звичайно спостерігаються післяпередозування в хворих з епілепсією, церебральним артеріосклерозом. Параліч шостого черепного нерва, який швидко минає після відмінипрепарату. Зір. Рідко може спостерігатися оборотне суб’єктивне порушення зору(звичайно протягом перших декількох днів прийому препарату після прийому кожноїдози): відчуття надмірної яскравості світла, змінене сприйняття кольору,утрудненість фокусування, зниження гостроти зору, диплопія. Звичайно ці явищашвидко минають після зниження дози або відміни препарату. З боку шлунково-кишкового тракту. Біль у животі, нудота, блювання,пронос. Алергічні реакції. Висипання, свербіж, кропив’янка, еозинофілія,артралгія з тугорухливістю та набряком суглобів. Рідко – ангіоневротичнийнабряк, анафілактичний шок і анафілактоїдні реакції. З боку шкірних покривів. Реакції світлочутливості: еритема та пухирі наекспонованій поверхні шкіри, які звичайно повністю минають протягом від двохтижнів до двох місяців після відміни Невіграмону. Пухирі можуть продовжуватиз’являтися при експозиції сонячним світлом або при невеликих пошкодженняхповерхні шкіри протягом трьох місяців після відміни препарату. Інші. Рідко – холестаз, парестезія, метаболічний ацидоз,тромбоцитопенія, лейкопенія або гемолітична анемія, яка іноді супроводжуєтьсядефіцитом глюкоза-6-фосфат дегідрогенази. Протипоказання. Підвищена чутливість до налідіксової кислоти абоподібних до неї сполукам. Конвульсії, хвороба Паркінсона, тяжкий церебральнийартеріосклероз в анамнезі. Ниркова та печінкова недостатність. Дефіцитглюкозо-6-фосфат-дегідрогенази. Порфирія. Діти до 12 років. Перший триместрвагітності. Лактація. Передозування. Ухворих, які прийняли дозу, що перевищує рекомендовану, можуть спостерігатисятоксичний психоз, конвульсії, підвищений внутрішньочерепний тиск абометаболічний ацидоз, нудота, блювання та летаргія. Ці явища короткочасні (двіабо три години), тому що препарат швидко виводиться з організму. Якщо препарат вже абсорбувався, рекомендується підвищене споживаннярідини; необхідно мати в розпорядженні кисень і засоби штучної респірації. Удуже тяжких випадках може знадобитися проведення антиконвульсивної терапії. Особливості застосування. Препубертатний період. Невіграмон спричиняє ерозії у хрящах несучихсуглобів та інші ознаки артропатії у більшості тварин вивчених видів, які недосягли статевої зрілості. Тому слід з обережністю призначати Невіграмон хворимпрепубертатного віку. При виявленні артралгії застосування Невіграмонунеобхідно припинити. Слід дотримуватися обережності при призначенні Невіграмону хворим, якістраждають захворюваннями печінки (див. “Побічна дія”) та тяжкою формоюниркової недостатності. Таким хворим може знадобитися зниження дози (див.“Спосіб застосування та дози”). При необхідності застосування Невіграмону більше двох тижніврекомендується проводити аналіз крові, контролювати функцію печінки та нирок. Хворих слід попередити про необхідність уникати зайвого впливусонячного світла, з появою реакцій світлочутливості застосування Невіграмонуслід припинити. З появою у хворого симптомів підвищеного внутрішньочерепного тиску,психозу або інших токсичних явищ, застосування Невіграмону слід припинити. Якщо застосування Невіграмону не дає очікуваного результату, необхіднопровести аналіз на чутливість мікроорганізмів. Бактеріальна резистентність доНевіграмону звичайно розвивається протягом перших 48 годин застосуванняпрепарату. Відзначалася перехресна резистентність між Невіграмоном та іншимипохідними хінололу, такими як оксолінова кислота і циноксацин. Вплив на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, щопотребують підвищеної уваги, незначний. Вагітність. Безпечність застосування Невіграмону під час вагітності невстановлена. Тому застосовувати препарат під час вагітності можна лише в томувипадку, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик, особливо протягомпершого триместру вагітності (Невіграмон проникає через плацентарний бар’єр і,як досліджено на тваринах, вбудовується у хрящову тканину, що розвивається,) іна останньому місяці вагітності, тому що в немовляти може виявлятися високийрівень препарату в крові. Лактація. Препарат виділяється в материнське молоко, тому застосуванняНевіграмону при лактації протипоказано. Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Невіграмон може підсилювати дію пероральнихантикоагулянтів, таких як варфарин або біс-гідроксикумарин – Невіграмон посідаєзначну кількість місць їхнього зв’язування з білками плазми. При одночасномузастосуванні Невіграмону та пероральних антикоагулянтів необхідно контролюватипротромбіновий час або INR (міжнародний нормалізуючий показник), може виникнутинеобхідність зміни дози антикоагулянту. Оскільки для прояву антибактеріальної дії Невіграмону необхіднерозмноження бактеріальних клітин, його дія може пригнічуватися в присутностіінших антибактеріальних засобів, особливо бактеріостатичних, таких яктетрациклін, левоміцетин або нітрофурантоїн (останній є антагоністомНевіграмону in vitro). Пробеніцид пригнічує секрецію Невіграмону в ниркових канальцях і можезнижувати його ефективність відносно інфекцій сечостатевої системи, при цьомузбільшується розвиток системних побічних явищ. Одночасне застосування Невіграмону та мелфалану супроводжуєтьсягастроінтестинальною токсичністю. Результати лабораторних аналізів. Якщо для аналізу сечі хворих, якіприймають Невіграмон, використовуються методи, які ґрунтуються на відновленніміді (наприклад використання розчинів Бенедикта або Фелінга) може бути одержанахибна позитивна реакція на глюкозу. Тому рекомендується застосовуватиспецифічні методи на основі глюкоза-оксидази. Помилкові значення можуть бути отримані при визначенні 17-кето ікетогенних стероїдів у сечі при проведенні аналізів, заснованих на виміріванілілміндальної кислоти в сечі. У таких випадках рекомендуєтьсявикористовувати тест Портера-Зильбера для 17-гидрокортикостероїдів. Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі (від+15°С до +25°С), у захищеному від світла місці. Термін придатності – 5 років.