Остемакс (ostemax) табл. 700 мг № 4

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосуванняпрепарату Остемакс Ostemax Загальна характеристика: міжнародна та хімічнаназви: alendronicacid; (4-аміно-1-гідроксибутиліден) біфосфонова кислота (у формі мононатрієвойсолі тригідрату); основні фізико-хімічні властивості: таблетки, довгасті, двоопуклі, білогокольору; склад: 1 таблетка містить натрію алендронату тригідрату 91,36 мг, щовідповідає 70 мг алендронової кислоти; допоміжні речовини: лактозимоногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат,кремній колоїдний безводний. Форма випуску. Таблетки. Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на структуру та мінералізаціюкісток. Біфосфонати. Код АТС МО5ВА04. Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Натрію алендронатутригідрат є біфосфонатом, що пригнічує остеокластну резорбцію кісток без прямогоефекту на їх формування. Під впливом діючої речовини активність остеокластівпригнічується, але вплив на поповнення або приєднання остеокластів відсутній. Фармакокінетика. Всмоктування Середня біодоступність пероральної дози алендронату у жінок становить0,64% для доз у діапазоні від 5 до 70 мг при прийомі вранці натщесерце та за 2години перед сніданком. Біодоступність зменшувалась до 0,46% та 0,39% приприйомі алендронату за годину або за півгодини до сніданку. У дослідженняхвідносно лікування остеопорозу алендронат є ефективним, якщо його прийматищонайменше за 30 хвилин до першого прийому їжі або напою. Біодоступність незначна, якщо алендронат приймається під час сніданкуабо протягом двох годин після нього. При супутньому прийомі алендронату з кавоюабо апельсиновим соком біодоступність скорочується приблизно на 60%. У здорових суб’єктів пероральний прийом преднізону (20 мг три рази надень протягом п’яти днів) не викликав клінічно значущої зміни пероральноїбіодоступності алендронату (середнє підвищення було у діапазоні від 20 до 44%). Розподіл Середній об’єм розподілу у стані рівноваги, за винятком кісток, улюдини становить щонайменше 28 літрів. Концентрації препарату у плазмі післяперорального прийому терапевтичних доз є занадто малими для аналітичноговизначення (